В наш сумбурний та гіперактивний час нагальною стає потреба наявності власної ‘зони спокою’. Місця, де можна в комфортній тиші відпочити та набратися сил, поспати чи просто приділити час собі. Що, в такому випадку, може бути більш доречним за власне житло?

   Досить часто ‘шумні сусіди’, всякого роду ремонтні роботи, близькість транспортних сполучень, об’єкти виробництва чи будівництва, загальноосвітні заклади, аеропорти, авто чи залізнодорожні вокзали унеможливлюють створення затишної 'зони спокою' в оселі. Причому питання не в простому дискомфорті – проблема набагато складніша та небезпечніша для людського організму:

         - шум - це хаотична сукупність різних за силою і частотою звуків, що заважають сприйняттю корисних сигналів і негативно впливають на людину;

        - класичні голосні звуки, інфразвуки та ультразвуки (що не сприймаються органами слуху людини) можуть мати аспект негативної дії накопичувального характеру;

      - вібрація, що проявляється у вигляді механічних коливань пружних тіл, здатна створювати різного роду проблеми від дискомфортних відчуттів до фізіологічних негараздів (коли вступає в резонанс з внутрішніми органами);

       - найкритичнішим є те, що негативну дію інфра та ультразвуків й вібрації, в межах свого житла, практично неможливо прибрати-ізолювати;

      - близькість розміщення відповідних джерел шумів-вібрацій робить Вас заручником обставин (з постійною системною вбивчою дією).

      Шум та вібрації підступні, їх шкідливий вплив на організм відбувається непомітно. Організм людини проти них практично беззахисний.

       Підвищення кров’яного тиску, порушення ритму серця, навантаження на нервову систему та вплив на психічний стан, запаморочення, головний біль, пришвидшена втомлюваність, зниження працездатності, розлад центральної нервової та серцево-судинних систем, несприятливий вплив на вестибулярний апарат, шлунково-кишковий тракт, оніміння кінцівок, захворювання суглобів – це все похідні шкідливої дії шуму та вібрацій. Як бачимо питання досить складне, причому рішенням може бути тільки локалізація джерел шуму чи вібрації (що часто просто неможливо) або свідомий вибір житла подалі від їх можливої дії.

   Саме з цим в світі пов’язаний такий розквіт тихих й ‘зелених’ передмість. Місто залишає за собою адміністративні, культурно-суспільні, масово-відпочинкові, туристичні, бізнесові, лікувальні, навчальні функції, а передмістя, віддалене від цієї метушні, перебирає на себе роль місця спокійного й комфортного проживання.

    Україну також не оминули ці процеси, та проводяться вони в ‘викривленому аспекті’ (оскільки основною ціллю забудовників, що реалізовують відповідні проекти, є тільки швидкий заробіток, без врахування комплексних потреб ‘здорового жила’ та якості життя тих, хто там буде мешкати). Як наслідок – маємо непродумані 

приміські котеджні поселення з житлом сумнівної якості та згубним впливом на мешканців. В даний момент відбувається ще більш гнітючий процес – урбанізація передмість. В гонитві за зменшенням собівартості проводиться забудова багатоповерховим житлом, таким чином, переносячи типові негаразди міст в колись тихі й зелені передмістя.

    Єдиним виходом може бути об’єднання груп громадян з ціллю організації самостійного будівництва міні-житлових комплексів (з повним контролем суті та якості) в комфортних місцях проживання (яких вже і так залишилося небагато). Проекти на обраних компактних ділянках до 10сот. на 4-12 сімей з терміном реалізації будівництва 4-6 місяців (‘під заселення’) з чітким вибором та контролем всього спектру (розміщення, тип та суть житла, проект, технологічне наповнення та матеріали, рівень екологічності та ощадності, дизайн й благоустрій, тощо).

>