(Серія публікацій 'ЕОД для дітей')

Реконструкція дитсадків-шкіл. Все задля майбутнього наших ДІТЕЙ

В Україні йде масове скорочення навчальних закладів. Поглянемо на кількість шкіл по роках (офіційна статистика): (1991/1992) - 21,9 тис., (2000/2001) - 22,2 тис., (2010/2011) - 20,3 тис., (2016/2017) - 16,9 тис.

І це на фоні того, що, наприклад, за період 2012-2017 роки прийнято в експлуатацію АЖ 34 нові школи.

Для дошкільних навчальних закладів не така ‘критична статистика’: (2010) - 14,9 тис, (2011) - 15,4 тис, (2012) - 15,7 тис, (2013) - 16,0 тис, (2014) - 15,0 тис, (2015) - 14,8 тис, (2016) - 14,9 тис.

Наприклад, упродовж останніх 5-ти років у Києві ввели в експлуатацію 15 навчальних закладів: 8 дитячих садків та 7 загальноосвітніх шкіл. В місті, яке забудовується 'страшними' темпами, різко збільшується густина заселення й загальна кількість мешканців, з’являються цілі мікрорайони і всього лиш 15 нових закладів. В цілому по країні ситуація ще трагічніша.

При цьому школи закриваються за рахунок недокомлектування учнями, то з дошкільними навчальними закладами залишається проблема браку місць (113 дітей на 100 місць в середньому по Україні).

Раніше, при проектуванні забудови мікрорайонів, існувала норма забезпечення певною кількістю місць в навчальних закладах з розрахунку на 1 тис мешканців. Якщо проектуються нові багатоквартирні будинки то й повинні бути збудовані відповідні школи та дитячі садки. Про відповідне проектування-забезпечення паркомісцями та відповідними транспортними розв’язками (для врегулювання росту транспортного потоку), 'зеленими зонами' загального відпочинку (ігрові та спортивні майданчики, парки, сквери, тощо) взагалі мовчимо.

Гроші та корупція перемагає навіть здоровий глузд!

Звісно, будівництво нових закладів, наразі, є дорогим й непідйомним ‘задоволенням’ (брак фінансування й недалекоглядна політика можновладців як на місцевому рівні, так і по країні в цілому), однак не розвивати (хоча б поодинокими проектами) дану тематику, означає зупинити розвиток України.

Добре, грошей на нові катастрофічно не вистарчає, однак в нас є 31,8 тис існуючих навчальних закладів, які спроектовані-збудовані згідно давно застарілих вимог часу (планування, функціонал використання площі, мережі та інженерні системи, матеріали-технології будівництва, рівень ощадності-ефективності-незалежності споживання ресурсів, врахування фактору безпечності-здоров’я-комфорту перебування дітей в приміщеннях).

Не можемо будувати нові формати закладів в достатній кількості - необхідно комплексно проводити модернізацію-реконструкцію існуючих (тим більше що відповідні витрати передбачаються в бюджеті).

Ідеї, звісно, правильні й нагальні, та вони знову ‘розбиваються’ об існуючі реалії:

- досить часто значні суми просто розкрадаються (контрольовані тендери ‘для своїх’, завищення цін, приписки, відкриті шахрайства, пониження заявленої якості роботи-матеріалів-технологій), тому дорогі реконструкції ‘на папері’ по факту виходять лише показовим ‘латанням дір’ (на що грошей залишається після всіх відкатів-розтрат);

- відповідно фінансуються об’єкти де гарантована зацікавленість тих хто розприділяє бюджетне фінансування, чи вже просто катастрофічно аварійний стан (тут вже потрібно виділити кошти, бо як щось розвалиться, то більше піде на хабарі щоб не посадили);

- враховуючи вік цих закладів (більшості, як мінімум, за 30 років), основною потребою фінансування є капітальні аварійні ремонти (стінових / дахових / віконних конструкцій, мереж та інженерних систем, тощо);

- санітарні потреби є наступним пунктом в переліку основних об’єктів фінансування (ремонти санвузлів, харчових блоків та їдальня, тощо), недарма в телевізорі висвітлюють чергове ‘урочисте відкриття’ нових шкільних туалетів (дітям тепер ж не потрібно на вулицю в холод бігати);

- коли діти класами починають хворіти через холод та вічні протяги, тоді йде заміна віконних конструкцій (після туалетів - найулюбленіша тема наших можновладців);

- в поодиноких випадках може мова йти про якісь моменти ощадності-ефективності-незалежності РЕСУРСОспоживання (утеплення, заміна систем опалення, монтаж індивідуальних теплових пунктів, перехід на твердопаливні чи біо системи, системи відновлювальної енергетики - сонячні теплові колектори, теплові насоси).

Якщо все систематизувати, то отримуємо наступні основні потоки фінансування:

(1) ‘відкатна схема’;

(2) аварійно-проблемна;

(3) показова;

(4) економічна (зменшення рахунків за споживання).

Як бачимо, про саму дитину тут нічого не сказано (гарантія безпечності та здорового комфорту перебування в цих закладах, а це ж найголовніше).

Немає комплексного рішення:

(1) спочатку РЕСУРСОощадність через якісне утеплення та врахування зовнішніх факторів впливу;

(2) лише потім ефективність, через індивідуальний підхід щодо вибору найбільш оптимальних мереж постачання й типу ресурсу відповідних інженерних систем;

(3) і лише в кінці незалежність - прорахунок економічно та технологічно адаптованих саме для Ваших умов-місцевості систем відновлювальної енергетики.

Немає аналізу ефективності використання в часово-планувальному аспекті існуючих приміщень, а за рахунок збільшення їх функціонального наповнення ми можемо вивільнити частину площі (для тих же необхідних додаткових місць).

А це просте ‘латання дир’ (в кращому випадку), яке не дає жодного ефекту, перспектив та розвитку, не несе комплексного плану вирішення проблематики в межах всієї України.

Модернізація-реконструкція, по суті, є заходом приведення існуючої будівлі (з усіма наявними проблемами-бідами) до необхідних параметрів (система взаємопов’язаного комплексу забезпечення безпечності, здоров’я та комфорту, ощадності-ефективності-незалежності).

Тобто, в результаті відповідного комплексу робіт, отриманий навчальний заклад повинен відповідати (згідно технічних можливостей та економічної обгрунтованості) всім вимогам-критеріям, які існують для нового будівництва.

Як саме повинен будуватися навчальний заклад нового формату ми вже описали в своїй попередній публікації ‘Здоров’я та комфорт ДІТЕЙ в дитсадку та в школі. Будівництво нових закладів якісного формату’, тому повторюватися не будемо.

Найдивнішим є те, що багато світових грантових програм закривають свою діяльність в Україні - вони не хочуть давати кошти під звичайне розкрадання чи окозамилювання. 

З іншого боку, в нас майже не існує системи ініціативних груп-об’єднань активних громадян, які б хотіли прозоро й 100% реалізовувати відповідні якісні програми нового будівництва чи реконструкції існуючих закладів безпосередньо в своїй місцевості (населеному пункті чи мікрорайоні міста).

При гарантії чесності використання наданих коштів, комплексності підходу та глобальності вирішуваних проблем, перспективності подальшого розвитку, на такі речі можуть знайтися відповідні світові гранти (це навіть показують поодинокі приклади в самій Україні).

Є готові фахівці які можуть комплексно все проаналізувати-спроектувати, адаптація необхідних технологій-матеріалів під українські можливості ринку будівництва-постачання-інженерії також повністю реальна. Можливим є також міжнародне та місцеве (тих же територіальних громад) фінансування таких проектів (доволі не просто, важко й довго, але без дій, руху не буде ніколи).

Лишається лиш одне - не чекати на когось, а самим гуртуватися й пробувати спільно рушити цю бездарну схему освітніх закладів. В інтернеті доволі багато яскравих прикладів, коли сам процес розпочинали декілька людей, а потім це підтримувало все місцеве населення та влада, залучалося відповідне міжнародне фінансування й реалізовувалися проекти відповідної модернізації-реконструкції.

Пора гуртуватися й діяти - запрошуємо на ‘ЕОД старт’.

>