(Серія публікацій 'ЕОД технології')

'Дихаючі стіни', цвіль та грибок. Будівельні міфи

Ми вирішили зібрати ‘НАЙШИКАРНІШІ’ будівельні міфи, які вже настільки врізалися в свідомість людей, що для багатьох вже сприймаються як істина та навіть застосовуються відповідними ‘спеціалістами’ (будівельниками, проектантами, тощо):

(1) Стіни (ну відповідно і утеплювач) повинні ‘ДИХАТИ’! Особливо ‘передові спеціалісти’ навіть вказують, що це науково доведено ще в 1872 році (через 4 роки буде ‘ЮВІЛЕЙ’, 150-річчя ‘винаходу’).

(2) Причина появи цвілі й грибка - ‘неякісне утеплення’ стін та/чи пластикові вікна, ну і звісно ‘НЕдихаючість’ стін/утеплювача!

(3) На захист мінвати та пінопласта - в утеплювачі головне ‘термічні’ властивості (теплоопір), а аспектами повітронепроникності й паропроникності можна знехтувати (за рахунок нікчемності їх впливу).

(4) Розривність утеплення, наявність містків холоду - можна знехтувати ‘некритичністю’ теплових втрат через них чи економічною недоцільністю.

(5) Вибір утеплювача: ‘по товщині’, ‘сусід собі так робив’, ‘на всі гроші/щоб було круто’, ‘аби хоч якось’.

(6) Повна герметичність зовнішніх конструкцій будівлі - НІСЕНІТНИЦЯ (чим же дихати в будинку)!

З метою ‘чистоти’ аналізу, та враховуючи те, що дані ‘твердження’ можна часто почути від дипломованих спеціалістів (будівельників, архітекторів), причому з багаторічним досвідом роботи, подамо спочатку ‘факти’, що ‘підтвержують їх правдивість’

(1) Історичний - 23.03.1872 у м. Дрезден, під час лекції, німецький натураліст, хімік і лікар-гігієніст Макс фон Петтенкоффер експерементально (цікавлять деталі - ‘погугліть’ в інтернеті) зумів наскрізь ‘продути’ циліндр заповнений цементним розчином (саме цей дослід послужив поштовхом до виникнення ‘теорії про дихаючі стіни’ та набуття нею великого поширення).

(2) Прикладний - з початком пінопластово-мінватного буму утеплення існуючих будов та встановленням пластикових вікон, досить часто отримували ефект значного погіршення якості повітря в приміщеннях, ріст рівню вологості та, в результаті, появи в конструкціях будинку цвілі-грибка.

(3) Експерементальний - певні дослідження показали, що в залежності від використовуваного в стіновій конструкції матеріалу, назовні виводиться не більше 2% виділеної всередині приміщення вологи, тому повітропроникний чи паронепроникний утеплювач (мінвата чи пінопласт) не важливо, головне - це термічні властивості (здатність утримувати тепло-енергію).

(4) Досвід - спочатку ставили тільки ‘теплозахисні’ вікна, потім дійшли до потреби утеплення стін, наступним був ‘теплозахист’ дахово-мансардних приміщень-перекриттів, пізніше добралися до підлог, наразі вже поодиноко з’являються випадки утеплення цоколів (а інколи навіть й фундаментів на ‘точку промерзання’), тому нерозривність й прорахованість утеплення, обдуманість вибору типу-характеристик утеплювача, правильний монтаж вікон-дверей, уникнення містків холоду, тощо ЩЕ не на часі.

Причому це відбувалося поступово-‘еволюційно’ (а не розрахунково-планово), тобто хтось почав, інші підхопили. В нас закони фізики заміняють, причому досить ‘успішно’: кум, сусід, родина, ‘люди казали’ (вони зробили, а я чим гірше?).

(5) Вибір ‘на око’ - енергоощадний та ‘здоровий’ будинок це комплексне рішення врахування всіх взаємопов’язаних факторів, а якщо навіть утепленням починають займатися вузькопрофільні ‘фахівці’, то й результат завжди буде ‘однобоким’.

Приклад ‘на ринку’: дайте мені пінопласт товщиною 10 см, але подешевше, або зробіть мені дорогим утеплювачем товщиною 40см, хоча кожен утеплювач має свої чіткі межі найбільшої ефективності (щодо щільності, товщини, місця застосовування, тощо). Обираєте менші - просто гроші ‘на вітер’, замовляєте більші - переплачуєте за надлишково-малоефективні.

(6) ‘Залізна логіка’ - якщо надіти пакет на голову то дихати не буде чим, тому будинок не може бути герметичним (хоча мова йде про герметичність зовнішніх конструкцій) й обов’язково з ‘дихаючими’ стінами.

Перш ніж аналізувати всі ці ‘міфи’ глянемо, що на це все скаже така наука як ФІЗИКА

(1) Маленький ‘відступ’ - по суті, нас не цікавлять лише деталі (‘дихають’ стіни чи інколи навіть ‘кашляють’), ми хочемо КОМПЛЕКСНЕ рішення (житло повинне бути Безпечним, Здоровим та Комфортним, Ощадним та Доступним).

Тому аналізуємо весь будинок, причому поконструктивно (наприклад: внутрішній матеріал оздоблення, конструкція, утеплювач, зовнішнє оздоблення), та враховуємо їх жорсткий взаємозв’язок з дією всіх інженерних систем, навколишнім середовищем, тощо, щоб отримати правильне КОМПЛЕКСНЕ рішення.

(2) Показники - в фізиці немає такого поняття ‘дихаючість матеріалу’ (за ці 146 років не придумали чомусь).

Для оцінки необхідних показників матеріалів-конструкцій (тих що нас цікавлять) використовують значення Паропроникності, Повітропроникності, Теплоопору. А щодо ‘дихаючості’ в 2012 році гарно сказав Вернер Айке- Хеннінг: ‘Хто покладається на дихання стін в своєму будинку, той схожий на людину, яка закрила собі рот і ніс, та сподіватися на те, що забезпечення його організму киснем повністю відбудеться за рахунок дихання шкіри’!

(3) Водяна пара та конденсат - залежно від температури, повітря зберігає різний обсяг водяної пари (тепле повітря - більше, холодне - менше, і, якщо тепле повітря охолоджується на поверхні холодного предмета, то на ній утворюються краплі вологи - конденсат).

Середньостатистичний мешканець виділяє в день, сумарно, близько 10 літрів водяної пари в процесі приготування їжі, прийняття душу або купання у ванній, а також за рахунок природного процесу потіння, дихання, тощо. Вся ця водяна пара накопичується в повітрі, що знаходиться в помешканні!

(4) Зволоження та теплоопір - між якими є чітка залежність.

Чим більший рівень зволоженості матеріалу/конструкції, тим менший теплоопір (наприклад зволоження мінвати на 2-3% зменшує її теплоопір на 50%)! Ще один важливий момент - якщо пара, яка виходить з будинку, конденсується в матеріалі/конструкції та там замерзає - буде постійно здійснювати руйнівну функцію. Тому важливим є ще один показник - кількість циклів морозойстійкості. А якщо навіть вона не замерзає, а просто накопичується, то стає сприятливим середовищем для розвитку цвілі-грибка (причому не важливо який це ‘шар’ зовнішній чи внутрішній, оскільки з часом пори будуть всередині житла).

(5) Види теплових потоків - є цілих ЧОТИРИ: Кондукція - передача безпосередньо через ‘тіло’ (матеріал, конструкцію, тощо), Теплове випромінювання, Переніс маси (через випаровування), Конвекція (перенесення тепла повітрям з зони високого до зони низького тиску).

Найцікавіше, що на перші 2 припадає тільки 30% перенесення енергії, а 70% на останні два. А в нас основний орієнтир тільки на Кондукцію.

(6) Вентиляція - надлишкову вологу з житла необхідно постійно виводити.

Можливість здійснювати це через огороджувальні конструкції є обмеженою, тому необхідна продумана система постійного вентилювання приміщень (природна припливно-витяжна, механічна, механічна з рекуперацією - все індивідуально саме під Ваше житло й цілі).

А тепер давайте все систематизуємо

Старі будівлі мали ‘діючу’ систему вентиляції через негерметичності зовнішніх конструкцій та щілини у вікнах-дверях, в ‘критичних’ випадках (прання, купання, сушіння білизни, тощо) - просто провітрювали відкриванням вікон. Це забезпечувало виведення надлишкової вологи, заміну повітря на ‘свіже’, але, заодно, несло значні тепловтрати (тепло просто ‘видувалося’ в ці щілини). Плюс матеріали конструкцій в більшості були паропроникними, тому не виникало ‘бар’єру’ для внутрішнього накопичення вологи через конденсат.

В цьому й ‘СЕКРЕТ’ умовно-допустимої якості повітря та відсутності, в більшості, цвілі-грибка в старих будинках. Хоча де була постійна зволоженість, погана провітрюваність, паронепроникні матеріали (улюблена керамічна плитка), там того не уникали.

Тепловтрати до уваги не бралися, адже ресурси вартували копійки (просто ‘підкручували’ опалення).

Як бачимо, ні про який аспект рятівного ‘дихання’ матеріалів мова не йде.

Потім всім набридли постійні протяги з вікон (та щосезонне їх ‘затикання’ ватою на зиму) - почали ставити пластикові герметичні вікна. А цим знизили існуючий повітропотік (а звичка провітрювання ‘по необхідності’ залишилася). Якість повітря погіршилася, вологість підвищилася й почала конденсуватися в ‘холодніших’ стінах (зразу ж цвіль-грибок).

Тоді почали ‘рятувати’ стіни шляхом утеплення. Але питання вентиляції залишалося не вирішеним, тому якість повітря й вологість без змін, просто цвіль-грибок ‘пересунули’ в зону тепер вже ‘холодніших’ вікон (особливо неутеплених відкосів).

Але ми вперті. Знову на світ ‘витягнули’ теорію ‘дихаючості’ (в даному випадку утеплювача). Причину ‘знайшли’ в паронепроникності пінопласту, тому прийшла ‘ера мінвати’ (звісно ж ‘дихаючої’). Коли ж нарешті ‘розібралися’ то почалася нова ера (механічних вентиляцій) та знову ‘вернули’ пінопласт (вже не проблема що він паронепроникний).

Якось з якістю повітря та цвіллю-грибком ніби ‘вирішили’, а на наші голови зразу нова біда - різкий ріст комунальних тарифів. А ми як не ‘ліпимо’ пінопласт на мінвату, стільки рекуператорів не ставимо, а споживання ресурсів (й відповідно коштів) істотно не зменшується!

Абсолютно герметична, повітронепроникна, якісно й нерозривно утеплена продуманими матеріалами оболонка будівлі, відсутність містків холоду та індивідуально прорахована система вентиляції є основним правилом проектування і будівництва енергоощадних будинків.

Хочете мати саме таке житло - запрошуємо на ‘ЕОД старт’.

>