(Серія публікацій 'ЕОД_суспільство')

ЕНЕРГОвійна в Україні. Держава проти населення

Крім того, що вже більшість населення неспроможне оплачувати щомісячні комунальні платежі, так і остання подія (заклик до різкого зменшення використання газу, оскільки дії московитів, від постачання газу яких ми вже ‘незалежні’ 2 роки, може просто знищити всю нашу газотранспортну систему) показала, що є значний ризик взагалі його не отримати.

Та проблема є значно ширшою (якщо враховувати жорстку взаємопов’язаність дії певних чинників та комплексно підходити до аналізу):

(1) Це питання необхідно розглядати з позиції Людина - Держава - Навколишнє середовище, причому з основним фокусом на ЖИТЛІ (людина більшість свого часу проводить в приміщенні, а це значний вплив на стан та здоров’я мешканців; основним РЕСУРСОспоживачем, якщо врахувати й всі ‘обслуговуючі’ галузі, є житловий фонд, людина своїм побутовим споживанням формує відповідне ‘навантаження’ на навколишнє середовище, яке, в свою чергу, через стан екології відповідно й ‘реагує’).

(2) Чим більше побутове РЕСУРСОспоживання, тим більші щомісячні рахунки (які стає все важче оплачувати) та більша РЕСУРСО-економічно-політична залежність Держави в цілому (залежність від інших держав-постачальників необхідного ресурсу, навантаження на економіку, оскільки це ‘порожні’ витрати, які не дають жодного ефекту в плані розвитку, виснаження природних ресурсів та погіршення стану екології).

(3) Політика НАДзатратного споживання робить націю ‘сировинним придатком’ (всі кошти йдуть на його покриття і на програми, які б давали відповідний техніко-економічний розвиток країни, грошей просто не залишається, адже ми не можемо створювати конкурентоспроможний продукт, тому будемо змушені розплачуватися ‘сировиною’, а саме підприємствами, транспортною системою, дешевою робочою силою, землею).

(4) Країна стає керованою ззовні (враховуючи катастрофічний брак ресурсів в цілому світі, ‘мораль’ відходить на другий план, адже ніхто за нас переживати не буде, нас просто будуть спустошувати, допоки ми це будемо дозволяти, в інтересах населення сильних й незалежних країн).

(5) І ця політика ‘обміну земель на буси’ (обмін ресурсів чи надання грошей на їх бездарне споживання на ВСЕ цінне що можна забрати) буде тривати до тих пір, поки буде що взяти. А потім ‘світова класика’ - спочатку платиш, а потім отримуєш (не маєш грошей - твої проблеми, продай авто, житло, речі, йди на вулицю чи просто зникни-помри).

(6) Тому, не залежно від того хто керуватиме Державою (теперішні крадії, нарешті оберемо реальних реформаторів чи просто буде введене зовнішнє управління), ВСЯ халява (пільги, субсидії, тощо) найближчим часом буде відмінена (для одних скоро бюджет України просто ‘висушиться’, для інших -  ніхто грошей на розтринькування просто не дасть, а треті - прийдуть щоб не давати гроші задурно, а щоб ЗАБРАТИ-ЗАРОБИТИ).

(7) І всі ті, хто нехтує цими проблемами (навіщо перейматися чи вкладати в ощадність-ефективність-незалежність гроші, якщо субсидія врятує чи краще щомісячно переплачу, а на ті гроші щось куплю чи просто прогуляю), глибоко помиляються, що описані наслідки глобальної проблеми їх просто оминуть (одні не матимуть ресурсу, бо не зможуть оплатити, інші матимуть гроші та не матимуть можливості якісного чи взагалі будь-якого його отримання).

А вихід тут лише один - різке зменшення побутового РЕСУРСОспоживання, комплексне підвищення його ефективності та тотальне впровадження систем відновлювальної енергетики (повна чи часткова заміна ‘класичних’ джерел енергії на відновлювальні). І не потрібно ‘придумувати колесо’ - це вже давно практично підтверджений світовий досвід передових країн.

Як цього всього досягти безпосередньо у власному житлі ми вже неодноразово описували (в цьому й суть нашої Програми ‘ЕОД житло’). Та, наразі, йде просто процес перекидання відповідальності між населенням та державою.

Так звана ‘держава’ (теперішнє керівництво) просто розкрадає країну, тому ці питання їх не цікавлять, лише створюється видимість якихось ‘потуг’, ще винним у цьому визначається населення (бо саме воно надзатратно споживає).

Населення інертно очікуючи, що саме держава повинна за них все зробити (субсидія, пільги, доступні кредити, компенсації за певні ‘рухи’, тощо) також нічого не робить (одним ця тематика ощадного-ефективного-незалежного житла до одного місця, бо є субсидія, іншим - ще менш цікаво, бо наразі мають чим платити комуналку навіть без субсидій).

Йде ‘війна’ між населенням та державою, але не за досягнення комплексного рішення, а за ‘перекидання вини’. Та це нагадує дерев’яний корабель посеред океану, який поділений на дві частини, що постійно обстрілюють одна одну з гармат. Тут переможців не буде, на дно підуть всі…

Тільки згуртуванням ми зможемо зрушити з місця дану проблему, то ж запрошуємо на ‘ЕОД старт’.

>